Жити вічно… Ну, якщо не вічно, то хоча б років так на десять більше мріє практично кожен. Навіть якщо не визнається про це вголос. Навіть якщо втомився від життя і прагне вічного спокою.


Жити вічно… Ну, якщо не вічно, то хоча б років так на десять більше мріє практично кожен. Навіть якщо не визнається про це вголос. Навіть якщо втомився від життя і прагне вічного спокою.
Обов’язково зараз чи пізніше настане момент, коли навіть самий втомлений чоловік пошкодує про відсутність часу у глобальному розумінні. Але ось парадокс. Нарікаючи, що людина так злочинно недовговічний, ми свідомо (саме свідомо!) робимо все, щоб максимально скоротити наше існування. Чому свідомо? Та тому що про злочини проти здоров’я зараз не віщає цілодобово хіба що тільки праска або кухонні сковорода. Зі всіх джерел на людину обрушується інформація, як саме він вбиває себе щодня. Але людина вперто тримає оборону, вважаючи своє щоденне власноручне «самогубство» чимось на кшталт подвигу. А адже за нього не покладено медалей і не ставлять пам’ятників. За нього ім’я людське навряд чи збережеться в століттях.
Якщо сказати людині, що саме його персона винна у власній короткого життя, він лише розсміється у відповідь. Хто-то свято переконаний, що в сьогоднішній день у нього просто не залишилося вибору, хтось взагалі не бачить сенсу в продовженні свого тлінного існування. Сенс? Адже все одно фінал єдиний для всіх. Яка різниця, на п’ять років раніше або пізніше. Але момент, коли відчайдушно хочеться пожити ще хоча б пару років, настає завжди, у кожного без варіантів. Тут-то і згадується все, що системно вбивало день за днем, рік за роком.
Як продовжити життя, якщо людина практично цілодобово живе в стані постійного стресу?! Причому він відчуває стрес і глобальних випадках, і по дрібницях. Як можна взагалі жити нормально, якщо недолік сну у кожної людини, просто жахливий. Багато хто живе в ритмі, коли спати йому залишається три, а то й дві години. А ще на ранок дуже хочеться, щоб дзеркальне відображення ще й тішило?! Причому з часом такий режим стає нормою, і більше спати людина просто фізично не може. Як же можна вижити, щодня ковтаючи вихлопні гази, дим, пил, вживаючи в їжу щось віддалено її нагадує, має яскравий смак, але абсолютно не має ніякої користі? Щоденне вживання сніданків, обідів і вечерь (а в найгіршому варіанті всі одночасно, ввечері) кшталт стояння поруч з атомним реактором. І в цій ситуації людина ще й примудряється отримувати задоволення від їди. Або переконує себе в такому. Звідси хвороби, ожиріння, рання старість, коли років у тридцять ми має внутрішні органи вісімдесятилітніх людей похилого віку. Та ще переповнені гордості, як же ми вчора погуділи.
Як можна щодня виживати з такою кількістю алкоголю і сигарет? Адже зізнайтеся собі: частіше у вас болить голова від кисню, ніж від сигаретної пелени. І в сучасних будні це стає нормальним! Слон, величезна сильне тварина, вмирає, варто тільки йому лягти. А людина, «вінець природи», цілодобово, днями, ціле життя лежить перед телевізором або ноутбуком, обклавшись чіпсами та пивом, і нічого. І навіть величезний пивний животик, сяюча лисина, задишка, піт градом і нездорове дихання викликає у нього тільки гордість і розчулення. І ні єдиної думки, що необхідно зупинитися. А таке слово, як «профілактика» для нас взагалі невідомо. Звичайно, при такій якості медицини тільки божевільний піде в лікарню самостійно, у здоровому глузді. Але хоча б один раз у дванадцять місяців можна зробити спробу з’ясувати, чи все у вас в нормі? Для цього буде достатньо і простого аналізу крові. І багато часу він зовсім не займе. Так як зберегти здоров’я реально? А адже це дуже навіть зрозуміло – не робити всього того, що перераховано вище. І додати тут що-небудь безглуздо поки не наступить розуміння цінності життя і її тривалого, здорового щастя. Адже людину просто неможливо вилікувати, поки він особисто не спіткає свої хвороби. І не захоче від них позбутися!..