Коли дитина, виростаючи, раптом виявляє якісь психологічні відхилення, підвищену дратівливість, запальність, страх, агресію, або, навпаки, замкнутість, небажання спілкуватися, ми дивуємося: звідки це!


Коли дитина, виростаючи, раптом виявляє якісь психологічні відхилення, підвищену дратівливість, запальність, страх, агресію, або, навпаки, замкнутість, небажання спілкуватися, ми дивуємося: звідки це!
А адже в дев’яноста п’яти відсотках причина криється в нас, дорослих. Вірніше у відносинах нас, дорослих, свідками яких стають діти. Дуже часто батьки, не соромлячись і не ховаючись від дитини, починають з’ясовувати стосунки, лаятися, а ще й битися.
Деколи ці скандали активно залучається дитина: подивись, мовляв, наскільки у тебе мама (тато) погана (поганий). А є й взагалі страшні по своїй жорстокості варіанти, коли дитину звинувачують в тому, що відбувається між батьками: ми не хотіли одружитися з твоїм татом, але з’явився ти (дуже недоречно), це ти винен, інакше б ми давно розлучилися і інші варіанти. Особливо витончена жорстокість – це використовувати дитини в якості захисту, якщо чоловік б’ється. Дитиною тут часто просто прикриваються, не помічаючи, що йому дістається більше дорослого. Іноді малюк сам кидається захищати маму, підставляючись під удар. І страждає, отримуючи серйозні травми.
Сварка при дитині – це страшна для нього каліцтво. Саме в сварках криються всі дитячі проблеми, від яких марно намагаються позбутися все життя. Нервові зриви, нічні кошмари, найглибша вина, різні страхи, фобії, хронічні захворювання, наслідки травм, шрами. Список можна продовжувати, але резюмувати його можна тільки одним: не сваріться при дітях! Ніколи! Адже ви ж хочете зберегти його здоров’я. Або зруйнувати його життя до підстави? Дуже часто дитина, не розуміючи, звинувачує себе у дорослих проблема. Особливо, якщо дорослі постійно його в цьому дорікають. Дитині не зрозуміло, що відбувається. А ще у дорослому сварці йому доводиться вибирати одного з батьків, на бік якого він встає. Це болісно для малюка. Адже йому хочеться любити однаково обох батьків. Частіше вибирається саме мама. А батько стає втіленням зла. Дівчатка тут можуть стати надмірно жорстокими, жорсткими, почати займатися боротьбою і навіть боксом, перетворитися на такого собі пацана, щоб могти захистити маму, і себе заодно. А хлопчики (що найнебезпечніше) можуть засвоїти, що кричати на жінку, бити її – норма. І виправити це в майбутньому буде практично неможливо.
У дитини з’явилося хронічне захворювання? Це те ж вина батьків. Таким способом він відгукується на свою психологічну травму. Тобто хвороба – це відповідь травмованої психіки. Хвороба – це природна дитяча спроба помирити батьків. Адже коли дитина хворіє, в сім’ї затихають скандали. Задумайтеся: чи не дорого ви платите за ваше тимчасове «перемир’я»?! Сварки при дітях можуть зробити їх як вкрай агресивними, нервовими, так і надмірно замкнутими. Нерідко при підвищенні голосу дитина замикається, тікає, ховається. Часто при крику дитина озивається плачем, істерикою. Іноді у нього з’являється друг в його уяві. До «одного» він буде тікати, щоб поспілкуватися. Йому буде розповідати про свої проблеми. Його він вибере замість постійно кричать один на одного батьків.
До речі, від такого друга і до шизофренії недалеко. Але хвороби, травми і поранена психіка – це половина біди. Виростаючи, дитина повторює долю батьків, їх поведінка. Тобто вирішувати проблеми з партнером виключно скандалами, криком і побоями. Адже такий дорослий, надивився в дитинстві батьківських скандалів, так і не дізнається, як же по-іншому можна вирішити конфлікт. Невміння спілкуватися, а тільки кричати – це дитяче, родом звідти.
Бурхливо конфліктуючі батьки – егоїсти, не думають ні про кого, крім себе. Вони змушують дитину засумніватися в основі, що він любимо, що потрібен, що не винен ні в чому. І кінець цієї історії для дитини не буде щасливим…